Пробач – Ірина Сергіївна Резнік

Пробач…
Пробач…
Прошу тебе!
Пробач!

Я більше листя восени вже не збираю.
Я квіти зірвані до книжки не складаю,
Собою ж проклятий і змучений палач.

Не плач..
Я з галереї фото видаляю
Буваю втомлений і сам часом ридаю
Ніхто не чує крик душі і плач.

Прости!
За всі слова і дії випадкові
За рішення прийняті з гріхом в змові.
Пухлина болі в твоїй голові

Кричи!
Я був твоїми стінами неволі
Де ти терпляче, хоч і мимо волі, від всіх сховала від дверей ключі…

Мовчи…
Я звіром був і був я полоненим.
Я був жахом і був я не смеренним,
Але в обіймах твоїх був слабким.

Біжи!
Втікай скоріш від мене,
Не озираючись спали терена…
Ховаючи свої сліди

– Ти була не щаслива біля мене
– А я крім болю більш нічого не зробив

Все це хотілося почуть від тебе
Ти не змінився і нічого не змінив.

Автор: Ірина Сергіївна Резнік

Читайте далі – Віра в Тебе

Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.