Послання до самотньої коліжанки

Коли комусь дарують квіти,
Ти, панно, пам’ятай одне.
Для них – це тільки мить,
Для тебе ж інший шлях відкритий.
Про тебе будуть згадувати інші
Як про вселенську силу, навіть більше,
У тебе вже закоханий весь світ!
Ти подарувала їм цінніше,
Нове життя, любов та вічність цілу
Твій подих був для них надія,
Твій шлях є не таким трагічним.
Ти, панно, маєш ціль
І вона не в тих букетах квітів.
Благословенна, прошу тебе, озирнись!
Май гордість, поважай себе!
Той перстень на її долоні
Їй кара Божа, ось і все.
Іди і сльози витри
Та подивись на білий світ,
Твій шлях він Божим цвітом вкритий,
Кохано, мила, твій вік інший,
Він – щасливий!

Автор: Єлизавета Ярчевська