Попіл – Юнія Пірс

Немов попелом малюю.
Ті вже давно забуті почуття.
Та тільки голос твій по колу.
Крутить як веретино.
І пазли ті, зібрати нам вже не дано.
Бо та деталь не так зіграла роль.
І ми вже знову над безоднею думок,
які так голосно воплять,
кричать, молять про допомогу.
Та тільки ми не чуємо тих слів.
Щоб врятувати розум, ми віддали серце.
Яке все ще билося за двох…

Автор: Юнія Пірс

Читайте далі вірш – Разом, але різні

Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.