Перекладацький горішок – Дмитро Білоус

В редакційній кімнатці
видавництва “Дніпро”
метикують завзятці,
кожен гострить перо.

А поетом же хвацьким
був із них не один.
Та сидять над Словацьким
кілька добрих годин.

Б’ються ентузіасти,
спільний в них інтерес:
як рядок перекласти —
ці то пес, ці то бес?

Так на так — зникне рима:
чи то пес, чи то біс —
втрата неприпустима, —
хто по дрова, хто в ліс.

Варіант: “нечистяка
чи собака?” — не те.
Де таланту ознака?
Діло наче й просте?

Й мова наша спроможна
відтворити вповні
Чи по-польському можна,
а по-нашому — ні?

Вже і сум, і зажура,
й пошук знову і знов…
Аж тут раптом Сосюра
до кімнати зайшов.

Пера всі відіклали,
гурт — до нього увесь.
— Як би ви переклали —
ці то пес, ці то бєс?

— Як? — І тут же розв’язка
поетичний рекорд, —
Дуже просто: будь ласка,
чи то хорт, чи то чорт?

Читайте далі – Білугою ревіти

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.