Павло Тичина – відомий представник української поетики, народився 23 січня 1891-го року, в селі Піски, сучасна Чернігівська область. Мати була представником освітньої галузі, працювала сільським вчителем на безоплатній основі. Батько, в свою чергу, мав статус сільського служителя православної церкви.
Досить самостійним та важким було дитинство поета. В мати Марії Василівни та батька Григорія Тимофійовича була багатодітна родина, яка налічувала 13 дітей. Молодий поет самостійно вчився читати та писати, підсідаючи до учнів свого батька, де разом з ними навчався грамоті. У Павла Григоровича з ранніх літ виявилися здібності до музики, образотворчого мистецтва та складання віршів.
Перші освітні кроки майбутній поет здобував у земській початковій школі. Першою вчителькою Павла Григоровича була Серафима Морачевська, яку він потім ще неодноразово згадував в своїх поемах та листах. Після закінчення початкової школи, здібного хлопця віддали до монастирського хору Чернігова.
Закінчивши духовне училище міста Чернігів та Чернігівську духовну семінарію молодий поет починає знайомитися з відомими діячами чернігівської інтелігенції. Одним з найвідоміших товаришів Павла Григоровича у духовній семінарії був Григорій Верьовка, популярний на всю країну хоровий диригент.
Після духовної семінарії поет приймає рішення вступити на економічний факультет Київського комерційного інституту. На жаль, через кризову ситуацію в країні, Павло Тичина, так і не зміг його закінчитися. Поет починає одночасно займатися іншими справами. Павло Григорович намагався відшукати себе в низці справ, зокрема, був головуючим відділу оголошень в газеті «Рада», помічником хормейстера театру імені Миколи Садовського, технічний секретар журналу «Світло».
Починаючи з 1911 року, Павло Григорович включається в культурно-просвітницьке життя тогочасної країни. Виступає, як учасник різноманітних гуртків не тільки в Чернігівській області, а й по всій країні. Пізніше, був присутнім на «Літературних суботах» відомого майстра слова Михайла Коцюбинського в Чернігові.
1912-й рік ознаменувався для поета першою публікацією власного твору «Ви знаєте, як липа шелестить». Твір опублікували в громадсько-політичному часопису «Літературно-науковий вісник».
1920-й рік Павло Григорович мандрує по Правобережній Україні. Мандрівна капела «Дніпросоюзу» відправляється в тур по країні, де поет займає роль репортера та другого диригента.
Опинившись у 1923-му році в столиці – Харкові, веде активну діяльність в різного роду журналах «Червоний шлях» та організаціях. Є активним учасником створення Вільної академії пролетарської літератури (скорочено ВАПЛІТЕ), на чолі з відомим письменником Миколою Хвильовим.
Починаючи з 20-х років ХХ століття, ми бачимо «ідеологічно правильні» вірші поета. Протягом цих років, Павло Тичина підпадає під критику свої колег. Олександр Олесь адресує свої слова Павлу: «і ти продався їм, Тичино», критикуючи його політичний курс у власних творах.
Завдяки тісним зв’язкам з партійним керівництвом, здобутки на професійному рівні Павла Тичини можна вважати досить престижними. 1929-го року стає членом Академії наук УРСР, займав пост міністра освіти УРСР, призначений очільником інституту літератури АН УРСР, отримав звання доктора філології та багаторазово обирався депутатом та головою Верховної Ради УРСР.
Відомий поет став завдяки збірці «Сонячні кларнети», в яких започаткував власний стиль літератури – «кларнетизм».
Серце українського поета перестало битися 16 вересня 1967 року в місті Києві. Похований, як і багато відомих представників української культури на Байковому кладовищі.
Топ-10 фактів про Павла Тичину
- Після свого народження батько записав молодого поета в метричній книзі як «Павелъ Григорьевъ Тычининъ», хоча насправді він не Тичинін, а Тичина. Пояснюючи дії батька, поет згадував, що його рід належав до роду козацьких старшин, за часів наказного гетьмана Павла Полуботка, в якому фігурувало це прізвище. На жаль, точних відомостей про генеалогію поета недостатньо, щоби повністю бути впевненим в правдивості.
- Першою вчителькою Павла Григоровича була Серафима Морачевська, яку він потім ще неодноразово згадував в своїх поемах та листах. Вона справила досить величезний вплив на юнака, і настояла на тому, щоби батьки, віддали хлопця в монастирський хор міста Чернігів.
- В ранньому віці (9 років) Павло Тичина стає головним співаком в хорі при монастирі. Хормейстер виділяв талант юнака з-поміж інших, надавав молодому хлопцю повноваження навчати нових представників хору грамоті. Таким чином, серед «учнів» молодого вчителя, став і майбутній всесвітньо відомий Григорій Верьовка.
- Здібності до поетики це був не єдиний хист у молодого хлопця. Справжнім відкриттям стало малювання для юнака. В старших класах майбутній поет пройшов ґрунтовний курс малювання від вчителя Михайла Жука.
- 1912-й рік ознаменувався для Павла Григоровича публікацією власного твору «Ви знаєте, як липа шелестить». Твір опублікували в громадсько-політичному часопису «Літературно-науковий вісник».
- Під час Першої Світової війни інститут в якому навчався Павло був переміщений до російського міста Саратов. Поет мусив самостійно добиратися, щоби скласти зимові екзамени. По дорозі в університет Володимир Самійленко запропонував йому погостювати, де і мав змогу представити молодому поету Наталку та Інну Коновал. Саме сестрі Інні Коновал в своїй поемі «О, панно Інно» Павло Тичина зізнається в любові, але на жаль, разом молоді люди не були, їхньому щастю завадила передчасна смерть Наталки від сухоти.
- Знайомство з власною дружиною. У 1919 році, під час окупації Денікіном Києва підпільники мусили переховуватися у склепі міста Києва на Байковому кладовищі. Що характерно, що їжу їм приносила, майбутня дружина Ліда Папарук.
- Достатньо релігійна людина, приймав активну участь в створенні Української Автокефальної Православної церкви.
- Павло Григорович – поліглот. Самостійно зміг вивчити до 20 іноземних мов. На сьогодні збереглися переклади Павла Тичини на українську різних відомих авторів(твори Пушкіна, збірка поезії Церетелі, аннали Марка Блока, та інше).
- Молодий поет неодноразово приймав участь у конкурсах присвячених написанню гімну. Під час революційних подій в 1919-му році, поет подав проєкт свого «Революційного гімну», але його було відхилено. Павло Тичина є автором гімну Української РСР, «Живи, Україно, прекрасна і сильна..», який почав діяти з 1949 року, і закінчив своє існування зі здобуттям незалежності України в 1991-му році.
