Останнє бажання – Віктор Дольний

Я кличу літо:” де ти, сонце!!!!???
Мені бракує гарячих променів твоїх!
Я замерзаю, я так більш не можу!!!”
Та й вже мороз пробравсь до струн душі.

Наче дитя, що залишила мати,
Забився в кут, серед холодної зими,
Нема нікого, щоб зміг обійняти,
І хоч би трішки дати теплоти.

Я замерзаю, посеред зими, війни… здається, все…
лиш залишилось трішечки надії,
Що скоро знову вмить прийде весна,
І сонечко прорветься до душі моєї.

Прорветься теплим голосом в думках:
“Це ще не все, ти знаєш заради кого жити!
Чекає в дома тебе сім’я!
Ти маєш жити, щоби любити,
Щоб дарувати промені любові та тепла!

Автор: Віктор Дольний

Також читайте вірш – Була мрія

Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити на сторінці «Публікація віршів»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.