Недомовленеє слово,
Недоспіваная пісне!
Чи почнетеся нанóво,
Чи від жалю струна трісне?
Безнадійні сподівання,
Бездорожнії дороги,
Безнастанне мандрування
Крізь дніпровії пороги, —
Щось таке дивнé, велике,
Раз гіганти, то знов гноми.
Доокола поле дике…
Доле, де ми? Доле, хто ми?
Також читайте вірш Богдана Лепкого – Ні! Я не лізу на котурни
