Не відчувати тебе. Співчувати тобі
Бо ти не кохав
Ходив по відкритому полі, мене полював
Була попереду тебе, дивився униз
Ти боявся помітити світло, яке світило скрізь
Моє тендітне тіло в твоїх сильних руках
Ти не знаєш хто я. І який я птах
Здогадайся, де мій найбільший страх
Мрію про зацікавленість
А бачу лиш пристрасть, в очах
Я на твоїх колінах. Ти мене вполював
Здається, була навпроти – не помічав
В нас одна мета. Але всюди омана
Твої вуста на моїх
Я вважаю – це зрада
Піддалася спокусі – покарала себе
Тримаю рукою за шию. Цілую тебе
І я пам’ятаю, що тобі не цікаво:
З чим вранці п’ю каву, чи п’ю взагалі
Тобі не цікаво: де я пропадаю, чи я поспішаю, чи хочу тебе
Невпинно благаю, все дужче кусаєш
Напевно мій біль – розрада твоя
А ти взагалі знаєш?
Я пишу вірші, малюю до глибокої ночі
Коли в твоїх спогадах, ніч – це я на тобі
Знаєш, що мені не бажано займатися спортом?
Хоча яке тобі діло?
Байдуже на душу, коли кохаєш тіло
Якщо це егоїстично, я – егоїст
Я теж не знаю хто ти
І який в тебе хист
Кохаючи все, від вуст до кольору очей
Ми нехтували головним, напевно – душею
Автор: Вікторія
Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів»