Спонукав нас імперський Прокруст
до невірності рідному слову.
В українця зринає із уст:
“Я, ты знаешь, забыл свою мову!”
Як цього зрозуміть молодця,
що не здатен свого розкумекать,
коли навіть заблудла вівця
не забуде по-своєму мекать?
Нашу мову в час горя-біди,
не одної тяжкої навали,
не на те рятували діди,
щоб онуки її забували.
Наступний вірш поета – Сміятися на кутні
