Був собі дід та баба
І була в їх курочка ряба,
Та знесла вона яєчко
І положила на віконці.
Дід бив, не разбив,
Баба била, не розбила;
Мишка бігла, хвостиком торкнула.
Яєчко впало і розбилось.
Дід плаче, баба плаче,
А курочка кудкудаче:
— Не плач, діду, не плач, бабо!
Я ще знесу, не простеє,
А яєчко – золотеє!
Читайте далі вірші Олени Пчілки Мій друже та Забудь мене
