В думках не раз мандрую я полями
Доріжкою вузенькою крутою,
Якою бігав скорими ногами
Дитиною малою.
Кожніську межу знаю, кожну ниву
І полину корч кожний, кожну квітку,
Отут сусіда, там бабуню сиву,
А там стріну сирітку.
Сусід пшеницю жне, стара бабуся
Столітніми руками вибирає
Лен синьоокий, сирота Катруся
Гусей пасе й співає.
Летить сирітська пісня над полями,
Мов восени те павутиння срібне,
А люди чують й кивають руками:
«Комусь й воно потрібне».
Комусь потрібне. Ось бабуся сива
Лен вибрала, в руці держить, думає,
Ніби це їй сирітка нещаслива
Про молодість співає.
Ніби цей спів далекими шляхами
Через ціле життя до гробу в’ється…
Посеред нив беззубими устами
Бабусенька сміється.
Також читайте вірш – Коли б я паном був
