Ходиш в церкву, б’єшся в груди,
Подивляють — ксьондз і люди,
А як вернешся до хати
Любиш чотирьох жонатих:
Константина і Івана,
Володимира й Романа.
Та тобі ще мало того!
Зводиш Ігоря малого.
Люба каже: “Бідна Ірка,
Жду її смола і сірка.”
Наступний вірш автора – Буває так
