Ходе хвиля по Осколу – Михайло Петренко

Ходе хвиля по Осколу,
Аж на берег скаче;
Ходе голуб по берегу,
По голубці плаче.

Хвиля вдариться об берег –
Берег зеленіє;
Як загуде сизий голуб –
Так аж серце ниє.

Гудів, гудів сизий голуб
Та й став воду пити, –
Хотів, бідний, своє горе
Водою залити.

Де ти, моя голубонько,
Де ти, сизокрила;
Нащо мене покинула,
За що розлюбила?

Чи любила, не любила,
А завдала жалю!
Прийди, серце, подивися,
Як я погибаю!

Болить в мене головонька,
Болить серце дуже;
Ох, прийдеться загинути,
А тобі байдуже.

Гірко мені жить без тебе,
Божий світ темніє,
Очі плачуть, серце рветься
І від муки тліє.

Полиняло моє личко,
Як квіт у морози;
Прилинь, поглянь, моє серце,
Хоч на мої сльози!

Хвиле, хвиле, буйна хвиле,
Удар мене в груди:
Мені гірко жить на світі,
Чи не легше буде!

Покотилась буйна хвиля
На жовтий пісочок;
Де ти, милий, чорнобривий,
Сизий голубочок!

Також вірш Михайла – Де Крим за горами

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.