Гніт – Максим Білоножко

Оголоски революцій минулих
Резонують з ехом репресій
Нам нав‘язують колишні ідеї
Що стали провалом процесів

Нашу волю ламають думками
Що ми браття і сестри, наче родина
Але ж не були ми братами ніколи
Лиш зерном для наживи, у тяжкую хвилину

Катували, вбивали, глушили
Тиснули гасла українських думок
Нам казали, що комуна єдина
А самі вганяли в глухуватий куток

Нам казали про славу народу
Сіючи біль серед нас, геноцид
Та незламні ми виявились
Вірячи в чесність героїв своїх

Стільки терпіли ми гніт, що забули
Як це буває, коли ти у волі
Але ми своє заберем, відвоюєм
Щоб не забути заслуги
У кого руки по локіть у крові

Збірка “24.02.2022”