Така маленька хатка в лісі,
Такий старий, забутий світ.
Над ним лиш сонце, хмари, місяць
І зір невдаваний привіт.
Зайти в ту хатку, запалити,
Дивитися в яркий вогонь.
І згадувать добро прожите
І ласку уст, очей, долонь…
А прийде неприємний спомин
Про терня на шляху життя, —
Настукати, загнати в комин,
Нехай втікає в небуття.
Також читайте вірш – Отці духовні
