Душа моя в омуті твоїм,
В болотяних очях твоїх пов’язала
І ніяк не вибратись мені
Із твоїх любовних чар.
Хоть і покинув ти мене давно
Душа моя і досі ще в печалі.
В темряві блука кричить,
Но ніхто її й не вспоменає
Вибратися мені б з цих кошмарів,
Та душа моя в омуті твоїм
Там і загине від печалі.
Автор: Білий Метелик
Також читайте вірш – Зів’яле кохання
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
