Слова рідні, питимії
ще раз пригадайте:
“Учітеся, брати мої,
думайте, читайте…”
А чи геній випадково
в час важкої стуми
повторяв пекуче слово:
“Думи мої, думи”?..
“В Україну, — мовив сумно, —
ідіть, думи-діти”.
Щоб розумно, не бездумно
ми жили на світі
Тож не нидіть нам, не скніти —
йти, не знавши втоми.
Розуміть, чиї ми діти,
пам’ятати, хто ми.
Наступний вірш – “Діду мій, дударику”
