Вона пройшла скрізь тінь,
Зомліла, впала й заридала,
Пухнасто-біла замела метіль,
Все замерзало до зупинки часу.
Її знайшов він ледь живу,
І витяг з під завали снігу,
Герой у довгому багряному плащу,
Яке звисало з голови до низу,
Вона проснулась в його замку,
Хотіла уночі втекти,
Її почули й зупинили вартові,
Відвели до величезної кімнати,
А там сидить король в багряній одежині,
І він хотів “чогось“ та “щось“ дістати,
Зомліла й запитала короля –
Чого ж ви хочете узяти?
Сміючись він відповів –
«Вашу руку й серце вкрасти»
Плачучи вона йому сказала –
«Готова королевою я стати»
Автор: Богдан Крамаренко
Читайте також вірш – Мої Мрії
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»