Боротьба – Катя Антоненко

Остання безсонна ніч.
А я цьому навіть не рада.
Це лише нагадування,
Що я знов не впоралась з страхом.

І знов не зловила мить,
А її очорнила сповна.
Не Всесвіту ж то провина,
Що я не вмію радіть.

Сварю світ за те,
Що навчив свободі.
А я живу в страсі,
Змагаюсь із ним від початку.

І я все ж намагаюсь,
Я хочу.
Та кожен раз як змінюю голову
Тіло з душею стоне.

Автор: Катя Антоненко

Наступний вірш Катерини – Сон

Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів» за посиланням

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.