Без тями закохався в тебе я
Та знову недосяжна ти для мене,
Немов вечірня зіронька оця
Ти причаровуєш красою всіх до себе.
За цю любов боротись треба
І я не буду опускати рук,
А піднесу я їх до голубого неба
І ти відчуєш серця стук.
Та все це просто нездійсненна мрія
Яку вдихнути до свого життя
Не допоможе лиш одна надія,
А й щира віра в наші почуття.
Та зараз ти черства і не готова
Нездатна проявляти навіть співчуття,
Не те щоб пізнавати радощі любові
Бо хочеш мук, страждань і каяття.
Автор: Андрій Усмішка
Також читайте вірш Андрія – Драма
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»