Береза – Леонід Глібов

Шумит в степи унылая береза…
Знать, ей одной шуметь там суждено.
Кудрявый лист от ветра и мороза
С ее ветвей осыпался давно.

Цвела она прошедшею весною,
Не знаяся ни с горем, ни с тоской,—
Теперь, увы! с березою родною
Разлучена недоброю рукой.

И грустно ей одной за синим морем,
Среди степи без отзыва шуметь,—
И не с кем ей там поделиться горем,
И некому березы пожалеть…

1846 рік

Читайте далі Афоризмы – Леонід Глібов

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.