Бджола і Мухи – Леонід Глібов

Хтось Мухам набрехав,
Що на чужині краще жити,
Що слід усім туди летіти,
Хто щастя тут не мав.
Наслухались дві Мухи того дива
(Про се найбільше Чміль гудів).
— Тут,— кажуть,— доля нещаслива,
Дурний, хто досі не летів!
Покиньмо, кумо, Україну, —
         Нехай їй хрін!
Та помандруймо на чужину,
Аж до веселих тих долин,
Де доля кращая витає
І, може, плаче, нас ждучи…
Зими там, кажуть, не буває, —
Гуляй, безпечно живучи! —
Так одна Муха-цокотуха
Базікала з кумою вдвох, —
Коли поглянуть на горох —
Сидить Бджола та мовчки й слуха.
         — Здоровенькі були! —
Обидві Мухи загули. —
От добре, що зустрілись з вами…
А нуте й ви збирайтесь з нами! —
На це Бджола сказала їм:
         — Шкода! Я рідну Україну
Не проміняю на чужину,
Нехай се щастя вам самим. —
     А Мухи разом задзижчали:
         — Ось годі, не кажіть!
Жили ми тут — добра не знали,
         Бодай би так не жить!
Не то пани, дурні селяни —
         Усяке шкодить нам;
Щодня таке життя погане,—
         Колись так буде й вам.
— Ні, я сього не сподіваюсь, —
Сказала їм Бджола,—
Мені шаноба скрізь була,
Бо я без діла не тиняюсь.
         А вам —
Однаково, що тут, що там,
Ви ні на кого не жалкуйте;
Обридло тут — туди мандруйте
     На втіху павукам.

Я про охочих до мандрівки
                  Давно сказать хотів:
                  Хто дома зледащів,
                  Тому не жаль домівки.
Діди мовляли їм колись:
                                Ідіте, ринде,
                                Куди інде, —
                  Нащо ви нам здались?
Там, може, вас не знатимуть,
То й риндою не зватимуть.

1864 – 1872 рік

Також читайте акровірш Леоніда Глібова – Що зашкварчить?

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.