Байки й прибаютки – Левко Боровиковський

ЖІНОЧИЙ ЯЗИЧОК

Послав Петрові сина бог,
Та в сина, на лобі, бородавка в горох.
Кума кумі, та – другій, друга – п’ятій,
І стали на селі кричати,
Що у Петра не син родивсь, а чорт,
На лобі з чотирма рогами,
З хвостом кандзюбкою, як хорт,
Із кігтями, з свіинячими кликами…
Ох, язичок
У тих жінок, –
Ні дать, ні взять – як у сорок!

ТРОЯНДА

Парася по садку гуляла,
З Троянди квіточку зірвала –
Та шпильку в рученьку загнала!
А чом її не вчила мати
Троянди не займати –
В Троянді єсть шпильки прокляті!
Якби Троянд шпильки не охраняли,
Охотники з корінням би порвали!..

ПОРАДА

Клим в хуторах на бесіді гуляв,
А Климів двір пожаром запалав.
Іван, сусід, біжить сусіда рятувати…
Вже й хата зайнялась – Іван, де б помагати, –
Біжить на хутори шукати,
Щоб Клима розпитати:
Чим можна з Климової хати
Покрівлю розбирати?
Поки ж Іван вернувсь в село,
Аж хату з’їв пожар – і тріски не було.
Іванові б не лишнє знати,
Що коли треба рятувати,
То ради ніколи питати,
А треба швидша помагати.

КАШТАН І СВИНЯ

Прийшла свиня у гості до Каштана;
Каштан, кудлатий пес, Свиню пришунував,
В багнюці покачав і ухо розірвав!
Яка гістя – така і шана!

ЛЕДАЩО ЙВАН

Підпивши, Йван гатить частенько гопака;
Частіш – насущного в господі ні куска!..
Що ж, не ворчить на Йвана жінка?
Ворчить, та нізащо: бо винна все горілка.

ЖЕНИСЬ – ПЕРЕМІНИСЬ

Пив Сидір так, як чіп. Дід Сидорів твердить,
Що треба Сидора женить,
То пить горілку він оставить.
Женили… п’є!
Горбатого могила справить.

ЛИСИЦЯ

В Петра в дворі Лисиця проживала;
Лисиця на вівцю Петрову наклепала,
Що, буцім, ніччю кури крала.
“А ти ж як писк у пір’я замарала?”
“Та я… я патрать помагала”.
Частенько злодія в суді судять, слідять;
А можна злодія по пір’ячку пізнать,
І по Лисичому словечку
Не нівечить овечку.

ХОМА ТА ЛУКА

В Хоми Лука
Просив лубка;
Хома послав Луку в свій ліс надрати лика;
А мій Лука
За ликом увесь ліс обчистива до енька!
Потеря у Хоми велика,
Не потурай Луці! Бо приказка така:
Своя рука владика.

ДОБРИЙ ПРОКІП

На Прокопа як зверху подивиться –
Кругом святий!
І чорту ні за що і нігтем зачепиться;
А глянь на самоті, як куций, Прокіп злий:
І в тихій Прокопа господі…
Лихі живуть у тихому болоті.

КОВАДЛО І МОЛОТ

“Таки тобі хоть раз кувати остивало?” –
Питало Молота Кувадло.
Задихавшись, йому мій Молот промовля:
“Питайся не мене – спитайся Коваля”.

ВІВЧАР ТА ВІВЦЯ

Вівчар як стриг Вівцю, розжалувавсь над тим,
Що стілько трудиться над стадом над своїм,
Що тих трудів його не стойла скотина;
Вівця озвалася: “А з чого ссірячина?”

ІВАН І ПЕТРО

У Йвана та Петра дві хати запалали,
А Йван і Петром самі себе не рятували;
А тільки, стоячи, кричали на живіт:
Іван: “Гасіть огонь!” Петро: “Огонь гасіть!”
Прислів’я каже: більш роби,
Та менше говори…

Не забудьте прочитати вірш Левка Боровиковського – Акерманські степи

ДВІ ВІВЦІ

В кошарі спорили раз дві Вівці понурі,
У кого краща шерсть на шкурі?
Вівчар на спор ввійшовши в двір,
Сказав: “Оцінить вас кушнір”.

ДВА МАЛЯРІ

Маляр Похлебко був нікчемний, а багатий;
Радько був гарний, та обшарпаний ходив;
Радько не вмів підмалювати;
Похлебко із усіх патрети хорошив.

МУХА

Ридваном їхва пан, і курява стовопм
Від коней та коліс знялася над шляхом;
А Муха, сидя на ридвані,
Як пані,
Подумала: яку ж я куряву зняла.
Втяла!

ГАДЮКА

Гадюку мерзлу взявши в руки,
Іван за пазуху відтаять положив.
Гадюка в пазусі одтила.
Та Йванові жала впустила.
Гадюка ожила – добродій більш не жив;
Від яду вмер, набравшись муки.
Так платять за добро гадюки!

МЕТЕЛИК І КОМАР

Комар, Метелика уздрівши долі, в глині,
Подумав: “Поділом: так низько не літай!”
Піднявсь, дзижчить, – і сам застряв у павутинні.
І поділом: не дуже вгору піднімай!

ГЛЯНЬ НА СЕБЕ!

Сміявсь і реготавсь, узявшися за боки,
Колись зустрітивши Сліпого, Одноокий;
Тут Косий підійшов – з обох розхохотавсь,
До лайки і до свари;
Прийшов Старий, і той над Косим реготавсь,
На ніс наткнувши окуляри;
Видючий се ввидав
І всіх їх осміяв.

НЕ ЗЛОДІЙ

Пропала в Сидора кобила;
На третій год її у Прокопа пізнав;
А Прокіп всім кричав,
Що він її не крав.
А нишком взяв, як на полі ходила.
Не злодій, бач! Не вмер Данило,
Болячка задавила!

ХОМИНА ЖІНКА

Хому та кашель злий напав;
Хома від кашлю захворав;
Хомиха, плачучи, просила майстра Мину
Мерщій Хомі зробити домовину.
Як добру жінку не любити,
Що чоловікові уміє угодити?!

СОБАКА

Максима Сидір раз з господи проводжав.
І на Максима став брехать рябий Кудлака;
Собаку Сидір відганяв,
А Сидору Максим сказав:
“Хай бреше, Сидоре, – не те воно Собака”.

ОСЕЛ ТА СВИНЯ

Осел почванитись хотів
Перед сусідкою своєю,
Свинею,
Що чув в ліску всіх птахів спів.
“Ну, -каже, – соловей чирикав, заливався;
Щиголь цвірчав і затягався,
Ворона дралась дужче їх.
Найкраще півень пів Іванів…
А я, як загорланив,
Та заглушив усіх!”
Свиня захрюкала, барложачись край тина:
“З тобою птиця спорить гріх,
Бо ти їх більша всіх скотина”.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.