Андрій Малишко з’явився на світ 14 листопада 1912 року в селі Обухів, що на Київщині, у багатодітній родині шевців. Зростаючи в родині, де було 11 дітей, юний Андрій швидко засвоїв сильну трудову етику. З раннього віку виконуючи різні завдання, такі як ремонт печей для місцевих крамарів.
З ранніх років в Андрія вкоренилася глибока любов до народних мелодій і міцний зв’язок з рідною землею. Особливе місце в його серці займала мати. Вона була для нього найріднішою людиною. Мати була для нього головним авторитетом і людським ідеалом. Саме від неї поет успадкував глибоку пошану до народної пісні та тонке розуміння краси, закладеної в народній поезії.
Ранні роки Андрія Малишка проходили на тлі буремних подій Громадянської війни. Незважаючи на початковий інтерес до медицини, який привів його до медичного інституту після закінчення семирічної школи. Шалений потяг до пісні та поезії відіграв трансформаційну роль у зміні його освітнього шляху. Ця непереборна сила змусила Малишка відхилитися від медичної кар’єри. Він занурився у сферу літератури, вступивши на літературний факультет Київського інституту народної освіти, нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Ця кардинальна зміна ознаменувала початок шляху, на якому Малишко став не лише поетом, а й видатною постаттю в українській літературі, зробивши значний внесок у багату культурну спадщину нації.
Під час навчання в Київському інституті народної освіти Малишко знайшов наставника під впливовим керівництвом Максима Рильського, який не лише викладав в інституті, а й керував літературною студією.
Початок літературного шляху Андрія Малишка характеризувався старанним навчанням і глибоким зануренням у свою справу. Родинне коріння, любов до народних традицій та сприятливе середовище, створене такими наставниками, як Максим Рильський, заклали фундамент для подальшого внеску поета в українську літературу.
Андрій Малишко розпочав свій літературний шлях у 1930 році, позначивши початок плідної кар’єри публікацією своїх перших віршів у журналах “Молодий більшовик” та “Глобус”. Після закінчення Київського інституту народної освіти в 1932 році Малишко заглибився у сферу освіти, обійнявши посаду вчителя в Овручі. Його відданість служінню продовжилася на рік військового обов’язку. Після служіння він переїхав до Харкова, занурившись у журналістику.
Знаменний 1936 рік став свідком публікації першої збірки творів Малишка, що заклала фундамент для плідної та впливової літературної кар’єри. Ця рання збірка не лише продемонструвала талант молодого поета, що зароджувався, але й підготувала ґрунт для визначного внеску, який він зробить в українську літературу в наступні роки.
В останні роки 1930-х років Андрій Малишко зробив значний внесок в українську літературу, опублікувавши кілька визначних збірок. Серед них “Лірика”, “З книги життя” (1938) та “Народження синів” (1939), Серед вартих уваги уривків цього періоду – уривки з “Трипілля”.
Буремні роки Другої світової війни (1941-1944) стали свідками багатогранної діяльності Малишка як військового кореспондента різних газет, одночасно виступаючи як поет і публіцист. У повоєнний час, з 1944 по 1947 рік, він обіймав посаду відповідального редактора журналу “Дніпро”. У 1950 році Малишко презентував збірку “За синім морем”, натхненну його подорожами до Канади та Сполучених Штатів у складі культурної делегації.
Середина 1950-х років відкрила новий і, можливо, найбільш плідний етап у літературній подорожі Малишка. До його збірок “Що я записав” (1956), “Серце моєї матері” (1959) та “Полудень віку” (1960) увійшли такі знакові тексти, як “Знову цвітуть каштани”, “Пісня про Київ”. Ці проникливі вірші згодом перетворилися на пісні в обробках відомих композиторів, серед яких брати Майбороди, Л. Ревуцький, П. Козицький. Цей період є свідченням тривалого впливу Малишка на українську літературу. Його здатність органічно вплітати поезію в тканину музичної виразності.
17 лютого 1970 року Андрій Малишко пішов з життя, залишивши по собі літературну спадщину, яка налічує близько 40 опублікованих збірок. Окрім його кількісного внеску, тривалий вплив Малишка як поета-пісняра на українську літературу підтверджується перетворенням його віршів на народні пісні ще за його життя, що свідчить про глибокий резонанс його творчості в культурній тканині.
